Україна. Пограниччя. Вільні землі і змінювана смуга поселень…
Як вони впливали на українську історію – у контексті історії інших країн?
Про це – у 18-му випуску «України модерної». http://uamoderna.com/arkhiv/3
А я хочу у цьому зв’язку розповісти одну історію – з життя радянської історичної науки.
У другій половині 1960-х – на поч.70-х років КПРС вирішила вивести радянську науку (у тому числі й суспільну) в люди і почала проводити в Москві світові наукові конгреси. У 1970 відбувся конгрес історичних наук. Я тоді навчалася в аспірантурі Інституту всесвітньої (всеобщей) історії, в секторі США і Канади. Ми виконували на конгресі різноманітні «обслуговуючі» функції (реєстрації і т.п.) і мали можливість відвідувати найцікавіші секції.
Через події в Чехословаччині 1968 р. багато видатних істориків від поїздки в Москву демонстративно відмовились. А з тих, що прибули, найбільше враження на мене справив Річард Пайпс – своєю імпозантністю і бажанням протистояти цілій навалі критиків його доповіді, яка починалася зі слів: «Дух консерватизма витает над русской историей…». Тепер, як аналітик, Пайпс став нецікавий, а тоді був трохи інший…
Однак справжній скандал стався на секції, де обговорювалась теорія Фредеріка Тернера про роль пограниччя в американській історії (зокрема і в утвердженні демократичного ладу). Усе було розписано, радянських істориків без цензурування їхніх виступів на сцену не випускали. Аж ось раптом, під час головування американського історика, на трибуну несанкціоновано «проривається» Ю. О. Васильчук – українець за походженням, що викладав у той час в університеті ім. Патріса Лумумби, здається, політекономію, та й каже: приблизно такою була й українська історія: наявність вільних земель на півдні країни, відтік туди селянства, формування козацтва допомагали зберігати вільнолюбивий дух і т.д. (переказую ідею, слів уже не пам’ятаю).
Що тут зчинилось: зав сектором США і Канади, інші відповідальні особи викликали його на «килим»: Хто дозволив? Як ви посміли? Ви не історик! Що ви знаєте? А він їм: «Уж что-что, а историю своей Родины я знаю…».
Йому минулося, не знаю з яких причин: чи то не дали ходу цій справі, бо й самі були б постраждали, чи то він мав високих покровителів, але подальша кар’єра Ю.Васильчука була успішною, хоч факт по тих часах був справді «из ряда вон выходящий». Отаке от пограниччя…
Фото з того історичного конгресу. Москва, МДУ, 1970 р.