Антоніна Колодій: Якщо влада буде глуха, Майдан має право на радикалізацію

Виступ на Євромайдані у Львові 6 грудня 2013 р.
http://zik.ua/ua/news/2013/12/06/antonina_kolodiy_yakshcho_vlada_bude_gluha_maydan_maie_pravo_na_radykalizatsiyu_445379

Євромайдан, Львів

Євромайдан у Львові. День шостий. Фото: Роман Балук/ZIK

Якщо влада буде глуха до вимог протестуючих, Майдан має право на радикалізацію засобів тиску – аж до актів громадянської непокори і створення паралельних структур влади.

Про це 6 грудня під час виступу на Євромайдані у Львові заявила професор Львівського регіонального інституту державного управління при Президентові України, доктор філософських наук Антоніна Колодій.

Вона висловила підтримку учасникам львівського Майдану і звернулась до них зі своїми міркуваннями щодо тих напрямів боротьби, які, на її думку, неминуче приведуть до перемоги:

«За вашої активної участі вибір зроблено. Євромайдан – це мирна, довготривала акція масового протесту з метою дотримання курсу на євроінтеграцію України, збереження і зміцнення її незалежності, різкий розворот у бік правової демократичної держави.

Диктатура і репресії в Україні не пройдуть! Народ України взявся за творення такої країни, в якій хочеться жити. І він цього доб’ється. Правда? Ми вистоїмо, і наша зброя – це єдність, дисциплінованість та сила духу, джерелом яких є любов до нашої Вітчизни і до її народу, частинкою якого ми усі є. Кожен із нас – лише краплинка, але разом ми – океан, який змиє нечисть з нашої землі.

Знаємо, що українці повстали, бо їх було цинічно обдурено щодо начебто європейського вибору нинішніх очільників держави. Так само обдурили вони і європейських політиків, які тривалий час вели переговори про укладення угоди про асоціацію. «Разводняк» – це їхня основна професія, якою вони дуже пишаються. Але не пишаємося ми, рядові українці. Нам соромно, вони принизили нашу людську й національну гідність. Проте спочатку ми хотіли просто «поправити» поведінку влади, нагадати їй про її обов’язки перед народом, про необхідність рахуватися з його волею. І дочекатися виборів, щоб усунути її від керма держави. Що з цього вийшло, знаємо. Після жорстокого побиття невинних молодих людей перед світанком 30 листопада, після садистичної «операції» «Беркута» під Адміністрацією Президента 1 грудня пріоритети Майдану помінялися.

Українці завдалися питанням: з ким ми хотіли йти в Європу? І побачили чорну діру – наразі ні з ким. Якщо Президент Янукович віддав наказ жорстоко розправитись з учасниками Майдану – незважаючи на вік, стать, поведінку – то він нам не президент. Якщо він не знав, не відав про поведінку своїх підлеглих, то він також проявив злочинну недбалість, а отже – має піти.

На перше місце порядку денного вийшли права людини, самозахист Майдану, укріплення його позицій, а також завдання, яким зараз зайняті активісти Майдану у Києві – витягнути з пазурів нашого «кривосуддя» жертв побиття «Беркутом», які на додачу стали ще й жертвами репресій. Гасло, яке так часто звучало на Майдані на початку, – «Банду геть» стало надзвичайно актуальним.

Про спосіб і напрям дій: якими вони є і в якому керунку мали б змінюватися. Учасники акції формулюють чіткі вимоги і за допомогою різних форм громадянського тиску домагаються їх виконання владою. У разі глухоти влади, ігнорування нею вимог протестуючих, Майдан має право на радикалізацію засобів тиску – аж до актів громадянської непокори і створення паралельних структур влади. Це треба донести до цієї бездарної владної верхівки, щоб вони знали, що їх очікує не тільки народний гнів, а й продумана система заходів про передачу влади іншим людям, створення іншої політичної системи.

Хоча переломний момент перебігу цього протистояння може настати вже до кінця тижня або в понеділок, опозиційна боротьба буде тривалою. Тому для реалізації цілей «Євромайдану», він має вкорінюватись, легітимізуватись та структуризуватись.

Що треба, на мій погляд, міняти і як далі діяти:

Лідер руху має бути один. Якщо він не з’явиться найближчим часом в результаті доброї волі трьох лідерів опозиції, Майдан призначить його, обравши з-поміж інших відомих і авторитетних громадських чи політичних діячів. При цьому бажано, щоб теперішній тріумвірат зберігав свій вплив, ставши органом, який стоятиме за плечима Лідера і складатиме (можливо, разом з іншими керівниками партій) партійну раду при головному керівному органі Майдану, створення якого є надважливим завданням моменту.

Називати його можна по-різному – Комітетом громадянської дії, Головною радою Майдану – не так важливо. Важливо, щоб він був і складався з моральних авторитетів, відданих інтересам України державних і громадських діячів, інших авторитетних осіб і діяв гласно, весь час інформуючи Майдан про свої рішення та отримуючи від нього пропозиції через свій прес-центр і безпосередні контакти.

Штаб Євромайдану – залишається й розвивається. Штаб займається питаннями безпеки, самооборони, забезпечення життєдіяльності Майдану. На його відповідальності організація постійних мітингів, ходи, пікетів тощо, а також змінюваності груп мітингувальників, завдяки чому буде забезпечене безперервне функціонування Майдану. При ньому діє Група юристів і підрозділи Самооборони, яких цей ніким неповажаний пан Азаров уже назвав бойовиками.

Для роботи на майбутнє (коли нинішню владу примусять піти у відставку) уже зараз потрібно створити Раду експертів, яка готуватиме програми дій як на період революції, так і програму реформ для майбутніх парламенту, уряду та президента. Одним із найголовніших питань для неї буде підготовка Конституційної реформи через скликання Установчих зборів (Конституційної асамблеї). Особливе місце відводиться діяльності Економічної групи.

Лідер і Головна рада Євромайдану ініціюють організацію різних форм тиску на Президента як головний центр прийняття рішень, а також ведуть переговори з представниками влади. Вступ на шлях переговорів неминучий, інакше Майдан не матиме шляху для втілення своїх вимог у життя. Але не у вигляді капітуляції, а на певних умовах, а саме:

  • Притягнення до відповідальності винних у кривавих розправах над людьми і проведенні судів «із заткненими вухами», коли засуджують постраждалих, а не справжніх провокаторів і інших людей, що порушували закон. Звільнення незаконно ув’язнених.
  • Зміна риторики «влади», визнання Майдану органом народного волевиявлення, що виник внаслідок низької легітимності урядових структур і Президента.
  • Категорична відмова від застосування сили у майбутньому, у тому числі й з метою звільнення приміщень чи територій. Це буде вимушена згода на збереження структур Євромайдану як органу народного волевиявлення до початку виборів, час і умови проведення яких мають стати предметом обговорення за круглим столом.

Слід пам’ятати, що керівництво Євромайдану – це ще не органи влади, однак вони можуть ними стати, якщо влада й далі буде вперто ігнорувати народ. Зараз їхні заклики до дії мають спонукальний характер і базуються на добрій волі громадян. Проте якщо впродовж перших двох тижнів взаємодії з владою успіх не буде очевидним, слід переходити до другої стадії діяльності – революційної, зі створенням революційних органів влади – Тимчасового революційного уряду і скликанням Національних установчих зборів.

Декілька пересторог щодо настроїв і поведінки учасників Євромайдану:

  • Не переоцінювати свою силу і не впадати в ейфорію після перших успіхів.
  • Не впадати в зневіру при перших невдачах.
  • Не перебільшувати слабкість влади.
  • Не бути легковірними і слабодухими, вірити в свої сили.
  • Знати, що в настроях неминучі перепади, припливи і відпливи ентузіазму, і це не має бути підставою для розчарування або зневіри.
  • Так само неминучим у поведінці представників структур влади буде чергування м’якості та жорстокості – під впливом зовнішніх і внутрішніх обставин, а також з метою «маневру», приховування своїх намірів. Тож не можна ні лякатись, ні розслаблятись. Разом ми сильні! І ми неодмінно переможемо».