Антоніна Колодій: Час великих ідеологій минув. Потрібні партії, ефективні сьогодні
Підхід до трансформації партій в Україні має бути комлексним, із задіянням економічних, правових, організаційних та ідеологічних важелів. Треба давати відповіді на запити сучасної епохи і, використовуючи її можливості, робити такі кроки в партійному будівництві, які будуть ефективними сьогодні.
Інструментом здобуття влади і – мало би бути – здійснення державної політики – є політичні партії. Тарас Плахтій блискуче, на мій погляд, охарактеризував стан справ з партіями в Україні, які за політичну владу борються завзято, але державну політику в суспільних інтересах здійснювати не можуть. Відтак, втрачають авторитет і занепадають (див. його статтю «Мурашиний «вир смерті» українського політикуму»).
Як же можна вирватися з цього «виру смерті»? Іншими словами, як створити нормальні (не ідеальні! Боже збав!) партії, що існуватимуть тривалий час і, своєю чергою, нормалізують політичний процес, у багатьох, гадаю, знайдеться своя відповідь на це питання, неминуче – часткова та неповна.
Неповною, хоча й корисною, є, на мій погляд, пропозиція п. Тараса Плахтія рухатися, змінивши організаційну модель партій. Над виробленням і апробацією нової моделі п. Тарас давно й доволі успішно працює. Отже його знання і вміння, безумовно, заслуговують на увагу та мають бути використані на практиці. Але…
На мій погляд, чисто технологічного підходу тут буде недостатньо. Адже політика – це така паскудна річ, що в ній задіяні групові й індивідуальні інтереси, у тому числі – економічно могутніх суб’єктів, які здатні видозмінити, спотворити, підлаштувати під себе будь-яку модель. Тому підхід до трансформації партій має бути комлексним, із задіянням економічних, правових, організаційних та ідеологічних важелів. Щось одне не допоможе.
Найпопулярнішою може бути пропозиція створювати ідеологічні партії. Але саме з них ми й починали на ранніх етапах партійного будівництва 1990-х років. І що? Зростання олігархічного капіталізму зламало усі «благі наміри» чесних політиків (часто, і їх самих). Тому не варто оглядатися назад. Епоха великих ідеологій минула. Ні КПРС, ні іншого типу масову партію зараз уже не відтворити. Треба давати відповіді на запити сучасної епохи і, використовуючи її можливості, робити такі кроки в партійному будівництві, які будуть ефективними сьогодні.
Центр Разумкова провів гарний круглий стіл з цієї проблеми 16 вересня 2015 р. Було б добре, якби справа на цьому не закінчилася. Академічне середовище мусить пропонувати свої ідеї політикам (причому, ніхто один не має монополії на істину в останній інстанції), а ті – братися до роботи. Однак тут і з’являється головна заковика: навіть на цей круглий стіл запрошені політики переважно не з’явилися (за деякими винятками).
Виходить, що старі політики, які вже набігались по мурашиній спіралі, ніяких ідей і дискусій не потребують. А як інтенсифікувати процес селекції нових – питання, що належить до найскладніших. Цим новим бракуватиме не лише знань про те, як побудувати організацію, а й ресурсів. А ще перед ними в теперішній суспільно-економічній системі виникне безліч перешкод.
Отже, проблем для обдумування і розв’язання є багато. І працювати над ними треба системно, паралельно з реформуванням усієї суспільно-політичної системи.