“Cоціальний капітал”: зміст та евристична цінність концепції

Антоніна Колодій. “Cоціальний капітал”: зміст та евристична цінність концепції // Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні / Тези наукової конференції. ЛНУ ім. І.Франка, філософський факультет, кафедра філософії. 13-15 грудня 2001 р. – Львів, 2001. – С.54-55.


Категорія “соціальний капітал”, що увійшла в науковий обіг завдяки працям П’єра Бурдьє та Джеймса Коулмена у 80-х — на початку 90-х років, набула нового дихання завдяки науковим працям та публіцистичним статтям Роберта Патнема. У книзі “Making Democracy Work. Civic Traditions in Modern Italy” (1993) Патнем розкрив вплив соціально-культурних факторів та історичної традиції на політичний розвиток Півночі й Півдня Італії. У центрі його уваги — цивільна громада як осередок соціального життя з культурно визначеними рисами поведінки її членів, у якій “ціннісні ставлення і зразки практики утворюють взаємно підтримуючий еквілібріум” (P. 181).

Поняття соціального капіталу характеризує якраз цю єдність культури і структури, що складається в межах цивільних громад. Воно включає в себе норми взаємності (такі як довіра та толерантність) та мережі громадської залученості (участь людей у різного роду спілках та об’єднаннях, як нині, так і в минулому) (P. 167). Взаємно підсилюючи один одного, ці два аспекти соціального капіталу роблять людей здатними до солідарних дій, кооперації зусиль і взаємодопомоги. Як наслідок, люди схильні добровільно підкоряютися правовим нормам і створюють сприятливе соціальне середовище для функціонування демократичних інститутів.

Спонукальна роль нової концепції для глибшого вивчення соціо-культурних аспектів громадянських суспільств у країнах Заходу  на сьогодні доведена на практиці. Досить згадати хоча б дві грунтовні колективні праці, у яких здійснено порівняльний аналіз громадянських суспільств у європейських країнах: European Societies: Fusion or Fission. / Ed. by Thomas P. Boje, Bartvan Steenbergen and Sylvia Wabby. — London and New York: Routledge, 1999; Social Capital and European Democracy / Ed. by Jan W. van Deth, Marco Marraffi, Kenneth Newton and Paul F. Whiteley — London and New York: Routledge / ESPR, 1999. З’явилась певна змагальність між науковцями Європою та Америки щодо вивчення форм та успішності функціонування громадянського суспільства по два боки Атлантичного океану.

Однак, щоб судити про універсальну евристичну цінність даної концепції  та її застосовність до умов інших, незахідних країн, потрібно  проаналізувати низку методологічних застережень , висловлених учасниками багаточисленних теоретичних дискусій навкруг публікацій Патнема. Корисно, зокрема, відповісти на питання: 1) Чи коректною є постановка питання про “позитивний” і “негативний” соціальний капітал? Дехто з критиків Патнема картав його за те, що запозичивши “чужий термін”, він надав йому ціннісного забарвлення, прив’язавши винятково до позитивних надбань у сфері людської взаємодії. Отже, чи можливий “соціальний капітал” зі знаком мінус? 2) Яка структура соціального капіталу? Адже є певна суперечність у тому, що Патнем зараховує до його компонентів як мережі громадської участі, так і їхній продукт: сформовану здатність людей до співробітництва і взаємної підтримки. 3) У яких осередках і в якому суспільному середовищі може формуватися соціальний капітал? Чи доцільно пов’язувати засади громадянськості (цивільності) виключно з епохою нового часу, на чому наполягає Е. Геллнер, чи можливо варто, як це роблять інші дослідники, пошукати коренів здатності до солідарних дій “у глибині століть”? 4) Яким чином норми та зразки поведінки, сформовані у межах окремих громад,  передаються на загальнонаціональний рівень? Тільки розкривши механізм цієї передачі, можна з певністю твердити, що саме вони, а не якісь інші чинники мають вирішальне значення для успіху демократичних інститутів. 5) Нарешті, як і звідки може взятися соціальний капітал у суспільствах із зруйнованою традицією громадського життя?

Давши відповіді на ці запитання, ми зможемо використовувати популярну нині концепцію соціального капіталу для опису сучасного стану і прогнозування перспектив розвитку громадянського суспільства в Україні. 

Leave a Comment