Таблиця 1. Національна приналежність населення України та Львівщини (офіційна та за самоусвідомленням)
| Національність | Україна | Львівщина | ||
| Офіційно (%) | За самоусвідомленням (%) | Офіційно (%) | За самоусвідомленням (%) | |
| Українці | 75,96 | 65,93 | 93,17 | 93,92 |
| Росiяни | 20,82 | 15,89 | 4,92 | 3,58 |
| «Радянські люди» | – | 12,61 | – | 0,75 |
| Інші національності | 2,89 | 1,71 | 4,92 | 0,57 |
| Для мене це не має значення | 0,32 | – | 0,33 | – |
| Важко відповісти | – | 2,50 | – | 0,92 |
| Інше | – | 1,36 | – | 0,25 |
Наскільки українським за самоусвідомленням та мовою є сучасне українське суспільство та які відмінності існують між регіонами, показує таблиця 2 та карта на рис. 1.
Таблиця 2. “Українськість” регіонів України
| Українців за національ- ністю (офіційно) |
Ототож- нюють себе з українцями |
Розмовля- ють вдома переважно українсь- кою мовою |
Виступають за розширення вживання української мови як державної | Погоджу- ються, що ядром українського народу є українська нація |
Погоджу- ються що розпад СРСР був для України позитивним явищем |
Належать до християнських конфесій українського під порядку- вання* |
|
| Захiдний | 92,78% | 91,70% | 93,86% | 51,23% | 42,21% | 31,15% | 63,57% |
| Пiвнiчний | 90,67% | 88,06% | 75,75% | 57,84% | 61,56% | 24,25% | 51,98% |
| Пiвнічно- Захiдний |
95,88% | 86,60% | 90,03% | 90,26% | 84,48% | 76,18% | 89,57% |
| Центральний | 89,44% | 80,00% | 78,33% | 65,56% | 73,61% | 26,39% | 50,25% |
| Пiвденно- Захiдний |
82,53% | 77,32% | 79,93% | 26,06% | 45,62% | 17,75% | 25,99% |
| Київ | 80,93% | 77,12% | 30,08% | 70,34% | 71,61% | 46,61% | 50,33% |
| Пiвнічно- Схiдний |
79,51% | 66,39% | 47,54% | 86,94% | 85,22% | 34,02% | 55,89% |
| Пiвденний | 78,26% | 63,77% | 36,23% | 51,80% | 62,05% | 36,57% | 47,45% |
| Пiвденно- Схiдний |
76,45% | 61,22% | 38,78% | 83,27% | 79,55% | 45,35% | 67,30% |
| Схiдний | 46,74% | 32,81% | 4,94% | 12,10% | 41,25% | 14,80% | 20,00% |
| Крим | 18,82% | 6,28% | 0,90% | 35,15% | 42,76% | 17,75% | 36,30% |
| Україна в цілому | 75,38% | 65,82% | 51,48% | 56,50% | 62,62% | 32,95% | 53,25% |
* Включно з УГКЦ, яка є виразним носієм української національної ідеї, хоч і підпорядковується Ватіканові.
Регіональний розподіл та соціальне обличчя “радянських” в Україні. Отже, в цілому по Україні приблизно 2/3 опитаних (65,82%) ототожнюють себе з українцями і приблизно 1/3 – з іншими етно-національними групами.
Найбільшу частину цієї неукраїнської третини складають люди з російською ідентичністю. Їм останнім часом приділено дуже багато уваги західними “радянологами”, частина з яких тепер зайнялась Україною та росіянами в Україні [2]. З українських авторів окрему працю на цю тему написав О. Майборода [3]. Серед росіян є чимало людей, які усвідомлюють свою приналежність до українського громадянства, але відчувають дискомфорт і побоювання щодо збереження своєї мовно-культурної ідентичності в разі розширення сфери впливу української мови і культури. Але є й такі, які прагнуть і надалі зберегти статус панівної етно-національної групи, виступаючи під гаслами “збереження великої культури” та надання російській мові статусу другої державної. У цьому їх підтримують, а в деяких випадках, як буде показано нижче – займають найрадикальнішу позицію “радянські люди” – група, до якої належать громадяни України, які замість соціально-етнічної ідентичності обрали політично-ідеологічну. Їх у пострадянській Україні виявилося доволі багато – цілих 12%. Регіональний розподіл “радянських”, як видно з таблиць 3 та 4 і карти на рис. 2, є вкрай нерівномірним.
Таблиця 3. Населення з радянською ідентичністю в регіонах України.
| Регіон | Розподіл “радянських” за регіонами * (у %) | Розподіл усього населення за регіонами ** (у %) | Частка “радянських” в населенні кожного регіону (у %) |
| Схiдний | 27,52 | 13,69 | 25,17 |
| Пiвденно-Схiдний | 17,20 | 11,11 | 19,39 |
| АР Кpим | 15,48 | 6,86 | 28,25 |
| Пiвденний | 8,85 | 8,49 | 13,04 |
| Пiвнiчно-Схiдний | 6,63 | 7,51 | 11,07 |
| Центpальний | 5,90 | 11,08 | 6,67 |
| Київ | 5,65 | 7,26 | 9,75 |
| Пiвнiчний | 4,42 | 8,25 | 6,72 |
| Пiвнiчно-Захiдний | 3,69 | 8,95 | 5,15 |
| Пiвденно-Захiдний | 3,19 | 8,28 | 4,83 |
| Захiдний | 1,47 | 8,52 | 2,17 |
| Україна в цілому | 100 | 100 | 12,52 |
*Від усієї їх чисельності в Україні;
** Від його загальної чисельності
Таблиця 4. Розподіл “радянських” за областями України.
| Області | радянська ідентичність | Області | радянська ідентичність | Області | радянська ідентичність | ||
| Луганська | 17,28% | Запорiзька | 3,12% | Львiвська | 0,85% | ||
| Днiпропетровська | 16,71% | Кiровоградська | 3,12% | Полтавська | 0,85% | ||
| Донецька | 14,45% | Рiвненська | 3,12% | Чернiгiвська | 0,85% | ||
| (3 обл.) Σ= | 48,44% | Сумська | 3,12% | Закарпатська | 0,57% | ||
| Республiка Крим | 9,35% | Житомирська | 2,83% | Тернопiльська | 0,57% | ||
| Херсонська | 4,82% | Черкаська | 2,83% | Iвано-Франкiвська | 0,28% | ||
| Харкiвська | 4,53% | Одеська | 1,98% | Хмельницька | 0,28% | ||
| Миколаївська | 3,40% | Київська | 1,42% | Чернiвецька | 0,28% | ||
| Київ | 3,40% | Σ= | 21,54% | Σ= | 4,53% | ||
| (5 обл.) Σ= | 25,50% | ||||||
| (8 обл.) Σ= | 73,94% |
Рис. 2. Розподіл “радянських людей” за областями України
Картина, що вимальовується з таблиць і карти, свідчить, що “радянська ідентичність” заснована на політичній та ідеологічній ідентифікації, яка в умовах антинаціональної пропаганди заміняла частині громадян СРСР національну ідентичність. В основному вона охоплювала “денаціоналізоване” населення, що відірвалось від своєї малої батьківщини і від своєї культурної групи, сприйнявши політично-ідеологічну ідентичність як основну. Найбільший відсоток радянських є в Криму, на Донбасі й Дніпропетровщині – “кузні радянських кадрів”. На три регіони – Кримську АР, Східний і Південно-Східний регіон – припадає понад 60% їх загальної чисельності, а на три області: Луганську, Донецьку і Дніпропетровську – майже 48,5%. Натомість на Західний регіон приходиться менше як 1,5% “радянських”, на Південно-Західний – 3,2% і на Північно-Західний – 3,7%.
[2] Див. Janmaat J. G.. Nation-Building in Post-Soviet Ukraine. Educational Policy and the Response of the Russian-Speaking Population. – Utrecht: Netherlands Geographical Studies. 2000; Recktenwald M. “The ‘Russian Minority’ in Ukraine” / In: T. R. Gurr. Peoples Versus States. Minorities at Risk in the New Century. – Washington, DC: US Institute of Peace, 2000. – P. 57-64; Barrington L. “Russian-speakers in Ukraine and Kazakhstan: ‘Nationality,’ ‘Population,’ or Neither?” // Post-Soviet Affairs. – Vol. 17, no. 2. – April-June 2001. – P. 129-158 та інші.
[3] Майборода О. Російський націоналізм в Україні (1991-1998). — Київ, 1999. — 28 с.
Переглянути інші статті з розділу: Дослідження націй