Антоніна Колодій. Sex as a job, politics as a game?

Антоніна Колодій. Sex as a job, politics as a game? Січень 2003 р.
Замітка написана після парламентських виборів в Україні 2002 р. та в передчутті політичних баталій 2003 – 2004 рр., які закінчилися Помаранчевою революцією. Чимало політологів трактували тоді політичну боротьбу з технологічних позицій, оцінюючи вміння маніпулювати як високий професіоналізм і не задумуючись над гостротою суспільної заінтересованості в зміні системи. Часами вони «скучали» – гра не була настільки інтригуючою, як їм би хотілося.

Відразу заспокою надмірно суворого читача: про секс у цій замітці не йтиметься. Просто пригадалася публікація американського автора 60-х років, який описував зміну ставлення до інтимних справ у США в епоху „сексуальної революції”. У нас же в ті часи, як відомо, „сєкса нє било”. Можливо, завдяки цьому ми й на початку ХХІ ст. більше схожі на традиційно чуттєвих латиноамериканців, ніж на холодно-розсудливих, постмодерних англосаксів, про яких навіть підручники пишуть, що вони не відрізняють секс від кохання.

Зате в політиці північні американці – вишколені та вправні. Й вони чітко відрізняють політику – гру від політики – „суспільної справи”. Одна з найбільш політизованих націй світу не досягла б теперішнього рівня своєї єдності, якби не приділяла такої уваги політичним цінностям, політичним механізмам, правилам політичної гри. Гри в інструментальному, а не в змістовому значенні (гри як засобу, а не як самоцілі). “Seriousness of purpose, playfulness of spirit” – це по-американськи. У такому розумінні гра ще нікому не зашкодила. Гра за правилами, у відповідності з певною системою цінностей, гра заради суспільного добра – це і є політика. Політика, якою її хоче бачити народ. Навіть недосвідчений і недостатньо освічений в питаннях політичної гри народ України (сильні нашого, пост-совєцького світу докладають чималих зусиль щоб він таким і залишався). Він це довів на минулих виборах. Ті, хто бачить у політиці гру-забаву, переконують нас, що „кольорові бульбашки” на кшталт „Озимих” чи „Жінок за майбутнє” зазнали поразки, бо хтось там щось не врахував… Насправді було не враховано одну важливу річ, а саме: за десять останніх років українські громадяни зрозуміли, що ПОЛІТИКА – ЦЕ СЕРЙОЗНО, що від політики залежить їхнє життя, а отже не обгортка політика чи політичної сили важлива, а СУТЬ.

На думку Костя Бондаренка „вибори ці стали і найменш цікавими та найменш напруженими за добу незалежності” (далі мовиться, що вони принесли „…дві автомобільні катастрофи без людських жертв, два вбивства кандидатів у народні депутати – ось і все”. Замало!?)

Гра з урахуванням суспільних інтересів – тяжка, відповідальна і часто-густо невдячна праця.
Особливо тяжкою вона буде на наступних президентських виборах. Ставки занадто високі. Для теперішніх владоможців це буде битва не на життя, а на смерть. Якщо доводиться „вибирати” між тюрмою і королівським троном, то кожен, треба думати, не полінується докласти зусиль, щоб обрати друге, а не перше.

Leave a Comment